13.09.2023 09:04
У рамках «Тижня громадянського суспільства» в Одеській області інформуємо громадськість з питань запобігання та протидії домашнього насильства.
Домашнє насильство ‒ діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті
Ви зіткнулися із фізичним насильством, якщо ва
• Б’ють чи штовхають;
• Не випускають з власного дому або не пускають до нього;
• Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;
• Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;
• Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;
• Проти волі переміщують у межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.
Як це може проявлятися в постраждалих:
Людина регулярно з'являється із синцями чи ранами, але пояснює їх випадковими травмами; має запалені очі чи одягає сонцезахисні окуляри навіть у приміщенні, в ліфті, у похмуру погоду чи ввечері; має хворобливий колір шкіри чи не притаманну худорлявість; носить довгі рукави і повністю закритий одяг влітку; надмірно лякається, здригається у відповідь на дотики.
На жаль, існує ще чимало міфів щодо фізичного насильства у сімʼї. Розглянемо найбільш поширений.
«Бʼє – значить любить. Усі так живуть»
Насильство однієї людини щодо іншої – це не норма, а протиправні дії, яким немає виправдання. Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються за допомогою, що погіршує ситуацію та може мати важкі психологічних наслідків. Життя в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різних нездужань.
Психологічне насильство – вплив на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та завдається шкода психічному здоров'ю.
Ви зіткнулися із психологічним насильством, якщо вас:
• Систематично принижують і вами маніпулюють;
• Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;
• Переслідують, постійно контролюють, погрожують;
• Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;
• Позбавляють права на захист честі та гідності;
• Шантажують;
• Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.
Як це може проявлятися в постраждалих:
Людина постійно на зв’язку з партнером або родичем, звітує за кожний свій крок; має панічні атаки, невпевнена в собі, має безсоння чи перепади в настрої, роздратована, пригнічена, закрита, обмежує соціальні контакти.
Психологічне насильство часто сприймається як належна частина стосунків та спирається на шкідливі міфи. Розглянемо один із них.
«Не принижує, а хоче зробити краще»
Один партнер може намагатись переробити іншого під себе, зробити його або її зручними, додавши собі авторитету. Шляхом принижень і тотального контролю за близькою людиною він або вона зазвичай компенсує внутрішнє слабке «Я» і самостверджується. Якщо щось пригнічує і викликає дискомфорт у стосунках, варто одразу заявляти про це. Коли постраждалі починають погоджуватись з проявами насильства, кривдник буде збільшувати його прояви, дедалі більше замикаючи коло.
Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.
Ви зіткнулися з економічним насильством, якщо вас:
• Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• Пошкоджують ваше майно;
• Позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна;
• Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;
• Примушують до жебрацтва;
• Шантажують.
Як це може проявлятися в постраждалих:
Людина випрошує кошти у партнера, збирає чеки та квитанції за будь-яку, навіть дрібну покупку, щоб прозвітувати вдома, питає дозволу на всі свої дії в інших членів сім'ї, виглядає пригнобленою, боязливою, напруженою, каже, що не хоче дратувати когось близького своїми діями.
У суспільстві досі живе чимало міфів про економічне насильство. З ними варто боротися. Розглянемо один із них.
«Насильство – це тільки про побої»
Окрім фізичного насильства не менш небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство. Зокрема, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з'являється тотальний контроль, звітування використаних коштів та приниження. Щобільше, відсутність економічної незалежності є однією із головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.
Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього/ої.
Ви зіткнулися із сексуальним насильством, якщо вас:
• Зґвалтували;
• Примушують до небажаних сексуальних контактів;
• Торкаються до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;
• Примушують до сексу з іншими людьми;
• Примушують до збочених форм сексуальних стосунків;
• Примушують займатися порноіндустрією чи секс-бізнесом;
• Примушують до вагітності або аборту;
• Примушують до спостереження за статевим контактом кривдника.
Як це може проявлятися в постраждалих:
Людина замкнута та обмежує соціальні контакти, має синці на тілі, впадає в депресивні та апатичні стани, не сприймає власного тіла та сексуальності, надмірно лякається, здригається у відповідь на дотики або питання, займається самолікуванням замість того, щоб звернутися в лікарню.
Навколо сексуального насильства досі існують шкідливі міфи, які руйнують життя та здоровʼя людини. Розглянемо один із тих, що сьогодні викликає чи не найбільше нерозуміння.
«У шлюбі не буває сексуального насильства»
Сексуальне насильство – це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми, і не важливо, одружені вони чи ні. Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає – це насильство.
Насильство під час війни
У зв’язку з війною в Україні змінилася ситуація щодо фізичного насильства, адже наше суспільство стало більш терпимим. Ми опинилися в певній ситуації, коли насильство стало для нас нормою. Кожного дня люди страждають від ракет, окупації. Через війну звичайні правила та закони, що регулюють поведінку в суспільстві, не діють. Також руйнуються родини, що призводить до збільшення кількості сиріт, бездомних та дітей, які знаходяться під опікою соціальних служб. Можна зазначити, що існує дві найважливіші причини зростання домашнього насильства в Україні – це закриті кордони для чоловіків та низький рівень контролю над ситуацією.
Домашнє насильство відбувається циклічно і має три фази: збільшення напруги; вибух і насильство; каяття та примирення. Якщо насильство з’явилося один раз, воно обов’язково повториться. При цьому кожного наступного разу цей цикл може скорочуватися в часі, а насильство – ставати більше інтенсивним та жорстоким.
Фаза збільшення напруги – характеризується збільшенням напруженості у взаєминах. Чоловік може вдаватись до незначних погроз, інших вербальних агресивних дій. Жінка намагається “владнати” це, погоджуючись з його докорами. Вона більше підкоряється його вимогам, намагаючись не стояти йому на заваді. Або, навпаки, наносить чоловіку вербальні контрудари. Жінка може вдаватись до раціоналізації того, що вона, можливо, і справді помиляється. Вона починає сприймати чужу логіку (логіку кривдника) як свою власну. Жінки, які перебували в образливих відносинах тривалий період добре знають, що незначні образи з часом розростаються. Жінка може намагатись віддалитись від кривдника в спробі уникнути конфлікту, але напруга у стосунках продовжує розростатись до вибуху (побиття) в приступі люті.
Фаза вибуху чи побиття. У другій фазі агресивні дії дуже швидко накопичуються та викликають ланцюгову реакцію, що веде до вибуху. На цьому етапі насильство може бути виражене в різних формах: від поштовху чи ляпасу до побиття та нанесення тяжких травм.
Швидко зростаючі агресивні дії викликають у жертви стан “затуманюючого ефекту”, який погіршує ефективну реакцію жінки. Спочатку жінка може відбиватись, але згодом вона засвоює, що пасивність – найкращий спосіб припинити насильство. Інтенсивна насильницька поведінка є тим фактором, який відрізняє другу фазу від незначних чи періодичних образ під час першої. Після закінчення першого серйозного нападу обидві сторони можуть відчувати шок, приголомшення, вдаються до заперечення того, що сталось. Наприклад, жінка може намагатись мінімізувати свої ушкодження.
Фаза каяття та примирення, при якій напруга зменшується та повертається спокій. Ця фаза характеризується каяттям кривдника. Він може розуміти, що зайшов надто далеко, виправдовує свій вчинок (“не стримався”, “був важкий день”, “дістали на роботі” тощо), просить вибачення, обіцяє, що це більше ніколи не повториться та запевняє свою жертву, що любить її. Жінка хотітиме прийняти обіцянки кривдника, що він може змінитись, а його ніжна поведінка є стимулом для неї вибачити і залишитись в цих відносинах. Період примирення створює у жертви ілюзію, що можливі позитивні зміни у їхньому житті. Характеризуючи третій цикл, Леонора Валкер стверджує, що кривдники виявляють більше активності у фазі зростання напруження та у фазі різкого насильницького інциденту, ніж у фазі каяття, де головну роль бере на себе жертва. Штиль після бурі фіксує ситуацію, закріплює підлеглу позицію жінки, тому що підкорення відбувається у своїй “м'якій” формі.
Що робити у випадку домашнього насильства?
У випадку проявів насильства по допомогу варто звертатися до державних органів та установ.
Органи Національної поліції. Особа може викликати поліцію за номером 102 або звернутися особисто та написати заяву. До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Окрім забезпечення захисту, правоохоронні органи можуть направити особу, яка вчиняє насильство на проходження спеціальної програми, що допоможе змінити стосунки у сім`ї на краще.
Навчальні заклади та установи системи освіти. Проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству, проводять інформаційно-просвітницькі заходи, організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми.
Медичні установи. Якщо особа зазнала фізичного чи сексуального насильства, вона має одразу ж звернутися до медичної установи за місцем проживання та зафіксувати фізичні ушкодження. Це у подальшому допоможе їй притягти кривдника до відповідальності, якщо постраждала особа звернеться до правоохоронних органів.
Центри надання соціальних послуг. У центрі можна отримати необхідні юридичні, психологічні, соціальні послуги та консультації. Особі можуть допомогти налагодити стосунки з партнером, навчитися спілкуватися без насильства.
Служба у справах дітей. Якщо у сім'ї є діти, вони так само страждають від насильства, або є його свідками – через дану структуру особа може захистити права дітей.
Підготовлено Управлінням соціальної політики ЮМР
