НЕХАЙ Валерій Петрович

Валерій був родом з міста Арциз на Одещині. Закінчив факультет політології Одеського національного університету імені Іллі Мечникова. В мирному житті працював у ТОВ «ТІС- Міндобрива» на посаді машиніста навантажувальної машини.

У повномасштабній війні боронив країну в лавах 28-ї окремої механізованої бригади. Був навідником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.

«Мій батько був не такий як всі. Він був дуже глибокою людиною, який міг підтримати, вислухати та допомогти. Він на все мав свою думку і не соромився її виражати, йому було все одно, що «скажуть люди», жив тут і зараз. Тато не чекав якогось свята, створював його кожен день сам. Він був не просто татом, а був найкращим другом», – розповіла донька Вікторія.

49-річний солдат Валерій Нехай отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артобстрілу. Свій останні бій воїн прийняв 18 серпня 2022 року поблизу села Олександрівка Херсонської області. Більше року захисник вважався зниклим безвісти.

Поховали захисника у місті Південне.

У Валерія залишились мати, донька й онуки.

 Встановлена світлина на Еспланаді пам’яті на честь Героів - мешканців громади, які загинули захищаючи Україну.